Афон – земний уділ Божої Матері - Статьи - Каталог статей - Официальный сайт Уманской епархии УПЦ
Понедельник, 05.12.2016
Категории каталога
Проповеди [12]
Церковная история нашего края [0]
Расписание богослужений [30]
Статьи [11]
Архипастырь [1]
Благочиния [0]
Статьи и публикации [1]
Форма входа
Поиск
Рекомендуем посетить
 логотип 88х36 портала Православная книга России  Православие и Мир
молитвы, молитвослов, акафисты, псалтирь
Наш опрос
Оцените наш сайт
Всего ответов: 410
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Приветствую Вас Гость | RSS
Каталог статей
Главная » Статьи » Статьи

Афон – земний уділ Божої Матері

Група паломників з України на чолі з єпископом Ума­нським та Звенигородським Пантелеймоном відвідали по- особливому святе місце Гору Афон. У склад групи з 8 осіб вхо­дили як і священнослужителі, так і парафіяни Володимир-Волинського Свято-Успенського собо­ру. Паломництво тривало з 3 по 16 червня.

Аби потрапити на Афон, який є півостровом, кожна паломницька група спочатку прибуває у місто Уранополіс, яке теж славиться своїми православними храмами. Тож перед подорожжю на Афон наші прочани відслужили Божест­венну літургію у храмі рівноапос­тольних Костянтина та Єлени міста Уранополіс.

Афон в перекладі із грецького означає «Свята Гора». Це один із трьох півостровів Халкідіки. Адміністративно - це самокерована автономія Грецької Республіки, що складається з 20 православних монастирів і перебуває в церковній юрисдикції Константинопольського патріарха з 1312 року. Це не тільки об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а для православних усього світу - це одне з найголов­ніших святих місць. Це місце обрала сама Божа Матір і тому його ще називають земним Уділом Богоро­диці.

На даний час на Афоні функціо­нує 20 діючих монастирів, назви яких в ієрархічному порядку наступні: 1) Велика Лавра; 2) Вато- педський; 3) Іверський; 4) Хіліндар; 5) Діоніс; 6) Кутлумуш; 7) Пантокра- тор; 8)Ксиропотам; 9) Зограф; 10)

Дохіар; 11) Каракал; 12) Філофей; 13) Симонопетрів; 14) Святого Пав­ла; 15) Ставронікіта; 16) Ксенофонт; 17) Григоріїв; 18) Есфігмен; 19) Свято-Пантелеймонівський; 20) Кастаманіт. Число це є незмінним. І згідно Уставної Хартії Святої Гори заснування двадцять першого монастиря заборонено. В тому випадку, якщо число монахів збільшиться на стільки, що вони не зможуть поміщатися в існуючих монастирях, монахи будуть прожи­вати в скитах та келіях.

Крім 20 монастирів на Афоні є 12 скитів, що представляють собою великі поселення і від монастирів часто не відрізняються. Є келії - великі чернечі поселення з оброб­люваною ділянкою землі. Також є каливи - поселення без землі. Є й одиночні поселення поблизу монас­тиря - кафисми. Ну а ті, хто прагнуть до повної самотності, живуть у печері.

На Афоні діє юліанський кален­дар, а відлік часу відбувається за особливим афонським порядком - 00: 00 з моменту заходу сонця.

Для того, щоб зробити повноцін­не паломництво на Афон не­обхідно одержати спеціальну візу - діамонітіріум, що готується більше двох місяців, а перебувати на Афоні можна не більше трьох днів. Нашій групі пощастило, адже їм перебу­вання на Афоні продовжили ще на З дні. Жінки на Афон не допускають­ся. Ця найсуворіша заборона діє із древніх часів і тому ніколи на Святу Гору не ступала нога жінки.

Першим містом, у якому зупини­лися наші прочани вже на Афоні, стала столиця півострова - Карея. В головному храмі міста - Успіння Божої Матері - знаходиться чудо­творна ікона Божої Матері «Достой­но єсть». Саме тут у Кареї збира­ються представники кожного монастиря - антипросопи, які обирають прота - старшого, який і головує на усіх засіданнях, на котрих вирішу­ються важливі для життя Афону питання. Такі засідання носять назву протат. Слід відмітити, що монахи Афона надзвичайно ревні і послі­довні. Тому тут не особливо сприй­мають ідеї Євросоюзу, як наприк­лад, вимогу ЄС відкрити Афон для відвідування всіх, у тому числі й жінок.

Помолившись у храмі Успіння Божої Матері, наші прочани відвіда­ли монастир Кутлумуш, в якому знаходиться чудотворна ікона Божої Матері «Страсна». Ніч паломники провели уже в Іверському монас­тирі, в якому знаходиться ікона Іверської Божої Матері «Вратарниця».

Іверська ікона в IX столітті пере­бувала в однієї благочестивої вдови, що жила біля міста Нікеї. При імпе­раторі Феофілі (829 - 842) іконо­борці, що знищували святі ікони, прийшли в будинок цієї християнки і один воїн списом ударив по образу Богородиці. Негайно ж з ураженого місця потекла кров.

Вдова, боячись знищення свя­тині, пообіцяла імператорським воїнам гроші й просила їх до ранку не забирати ікону. Коли вони пішли, жінка разом із сином, для збережен­ня святої ікони, опустила її в море. Ікона, стоячи на воді, приплила до Афону. Після молебню про дару­вання монастирю явленої святині, благочестивий чернець монастиря святий Гавриїл Грузин, по велінню Божої Матері, що з'явилася йому у сні, пішов по воді, прийняв святу ікону й поставив у храмі. Однак наступного дня ікона була знайдена не в храмі, а над воротами обителі.

Так повторювалося кілька разів, поки Пресвята Діва не відкрила святому Гавриїлу Свою волю в сні, сказавши, що не бажає бути схова­ною ченцями, а хоче бути їхньою Охоронителькою. Після цього образ був поставлений над монастирськи­ми воротами. Тому свята ікона нази­вається вратарницею.

Молилися прочани в Іверському монастирі щиро та палко перед іконою Іверської Божої Матері, аби кожному вона дали сил та здоров'я, а на місці знайдення ікони у при­морській капличці прочитали ака­фіст Богородиці. Згодом прочани відвідали монастирі Каракал, Фело- фей, Велику Лавру, Ставронікіта, Пантократор, а під вечір прибули у монастир Ватопед. У кожному з цих монастирів, як найбільші святині зберігаються чудотворні ікони Богородиці. Так у монастирі Філофей - чудотворний образ Божої Матері «Сладосне лобзання», у Великій Лаврі - «Економіса», яка допомагає у веденні господарства, у Пантокра- торі - «Геронтіса», що означає Ста­риця. У монастирі Костамоніт є дві чудотворні ікони: Божої Матері «Одигітрія» та святого Архідиякона Стефана.

7 червня паломники прибули у монастир Ватопед.

Монастир Ватопед є другим, згідно афонської ієрархії, за значи­містю монастирем, але на даний час він займає провідне місце і живе повноцінним духовним життям. Хто хоче дізнатися звичаї Афону, вивчи­ти його специфіку, тому обов'язково варто побувати саме у цьому монас­тирі. Зараз у монастирі живе 110 монахів, його намісником є ігумен Єфрем. Ватопед - різнонаціональ- ний монастир, і хоча більшість його мешканців становлять греки, та серед них є грузини, румуни та українці. У монастирі є 7 чудотвор­них ікон Божої Матері: «Алтарниця», «Єлеоточива», «Закланная», «Предвозвестительница», «Отрада і утешение», «Простреленная», «Пантанаса або Всецариця». Образ Матері Божої «Всецариця» просла­вився чудесами зцілень від онколо­гічних захворювань.

7 червня, ввечері паломників з України вітав ігумен Ватопедського монастиря архімандрит Єфрем - людина високоосвідчена, високопо- божна, богослов та молитвеник.

Архімандрит Єфрем - людина не простого життя. Спілкуючись з нами, він кожному вказав і на його прогрес в духовному житті і на недоліки. Кожному з нас він роз­повів, як потрібно відноситись до богослужінь та до родини. Отець Єфрем бачить людину наскрізь і може розповісти про її життя так, ніби знайомий з нею від народжен­ня, - розповідає отець Олексій.

Архімандрит Єфрем підтримує зв'язки зі старцями-ісіхастами. Афонські ченці створили ціле вчен­ня про молитву - «ісихазм» (від грец. - спокій, тиша, самота). В основі ісихазму лежить подання начебто людина, довгий час перебуваючи у молитві, серцем просячи Бога, може побачити духовні енергії. Це особли­ве вчення розвинув Іосиф Ісихаст, з ім'ям якого пов'язують відродження духовного життя на Афоні у XX столітті. Учнем Іосифа Ісихаста став Іосиф Ватопедський, котрий оселив­ся в монастирі Ватопед, який в 1980-х роках знаходився в стані повного занепаду. Отець Іосиф поставив ігуменом монастиря свого близького учня Єфрема, а сам осе­лився в келії поряд з обителлю і став духовним наставником ватопедської братії.

Ігумену Єфрему вдалося вдих­нути істинне побожне життя у Вато- педський монастир. В жодному іншому монастирі Афона не буває такої кількості людей на богослужін­нях як тут. Навіть на всеночних та літургіях щоночі молиться більше 150 осіб. їдять у монастирі лише двічі на день. У дні посту дозволя­ється їсти рибу лише у суботу та. неділю, решту днів їжа має бути пісною, а в середу та п'ятницю - без олії. Двічі на тиждень, в середу та неділю, у великому залі монастиря збирається вся братія та паломники для духовних бесід.

10 червня єпископ Пантелеймон у співслужінні священиків палом­ницької групи відслужили Божест­венну літургію у монастирському храмі Святого Великомученика Пантелеймона. Особливі благодатні почуття переповнювали наших прочан, коли вони причастилися Святих Христових Таїнств. Наступ­ного дня наші священики на чолі з єпископом Пантелеймоном відслу­жили Божественну літургію у храмі біля чудотворної ікони «Отрада і Утешение».

На цьому незабутнє знайомство з Ватопедським монастирем закін­чилося. Сердечно подякувавши ігумену Єфрему, члени паломниць­кої групи продовжили подорож по Афону.

Попереду на паломників чекали монастирі: Костамоніт, болгарський Зограф, сербський Хіліндар. У бол­гарському монастирі є 3 чудотворні ікони святого великомученика Геор­гія Побідоносця. У сербському - знаходиться чудотворна ікона Божої Матері «Троєручиця».

Пам'ятним став паломницький візит і в руський монастир Цілителя Пантелеймона, де наші паломники щиро молилися та прикладалися до святинь монастиря. Уже згодом на них чекала піша прогулянка до монастирів Ксенофонт та Дохіар. У монастирі Дохіар знаходиться чудотворна ікона Божої Матері «Скоропослушниця». 12 червня група наших прочан разом із намісником монастиря та монастир­ською братією відслужили святу Божественну літургію в храмі Вели­комученика Пантелеймона та при­клалися до мощей святителя Ісаака Далмацького, пам'ять якого святку- валася в цей день. У Пантелеймо- нівському монастирі існує цікава традиція: коли помирає монах - його через три роки відкопують, промива­ють кістки маслом та вином і викла­дають у костниці, яка розташована у Петро-Павлівському храмі монасти­ря.

Намісником Пантелеймонівсько- го монастиря є архімандрит Ієремія - старець, який уже більше 40 років подвизається на Святій Горі Афон. До цього він ніс свій послух в Одесь­кому Свято-Успенському монастирі. В жовтні цього року йому виповнить­ся 95 років.

Не оминули нагодою прочани з України відвідати і святині грецького міста Фессалоніки. Особливо па­м'ятним для кожного стало палом­ництво у новозбудований жіночий монастир Святої Живоначальної Трійці. На території монастиря зна­ходиться резиденція єпископа Феофіла. Характерною рисою цього монастиря є те, що у ньому з по­божністю відносяться до обрядів Руської Православної Церкви. В храмі цього монастиря, над цар­ськими воротами, знаходиться ікона Почаївської Божої Матері.

Кожному з нас на згадку про перебування у монастирі його ігуме­ня Мокрина подарувала ікони. Але зробила це не звичним чином. На столі перед нами, а нас було троє: єпископ Пантелеймон, я (отець- ректор) та отець Віталій Ковальчук, священик Низькинського монастиря (в минулому лікар-хірург), зображен­ням донизу поклала три ікони. Кожен з нас навмання мав вибрати ікону. І сталося диво: кожному з нас випала ікона відповідно до наших, так би мовити, професій. Єпископу Пантелеймону, який є монахом, - ікона Божої Матері Гори Афонської, покровительки монастирів та мона­шества. Мені - ікона святого Іоанна Кукузеля, монаха Афонської гори, який за велінням Божої Матері зібрав усі піснеспіви усіх церковно- богослужбових книг в одну книгу Ця книга є необхідною на кліросі для регента-псаломника. Я зрозумів, що ця ікона призначалася саме мені, щоб я міг молитися перед нею, просячи правильного керування тим духовним закладом, ректором якого я є. Отцю Віталію випала ікона «Живоносне Джерело», перед якою зцілюються усі немічні та хворі. Таким чином отець Віталій і лікар тіла, і лікар душі отримав благосло­вення на своє пастирське служіння уже як лікар душі. Вибрані нами ікони стали для нас найдорожчим скарбом, особливим знаком Божим. Ми всі зрозуміли, що ми йдемо правильним шляхом, - зазначив отець Олексій.

Важка, у фізичному плані, паломницька поїздка наших про­чан варта була кожної хвилини перенесеної втоми, адже за 10 днів вони відвідали 14 монас­тирів та 2 скита. Повертаючись в Україну, паломники по дорозі відвідали болгарський монастир Іоанна Рильського, мощам якого віддали належну шану.



 





Прес-служба єпархії
Категория: Статьи | Добавил: Alex (14.07.2010)
Просмотров: 2647 | Рейтинг: 5.0/3 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Сайт управляется системой uCoz Уманская епархия © 2016