Коли відбула
перша партія таборян, навантажена сумками, перемазана в болоті, на легкових
авто своїх батьків, не відчувалось суму – було полегшення. Але ось останній
день, роз’їжджаються останні, найвитриваліші, з якими ладен з’їсти не один пуд
солі – і на серці з’явився смуток, жаль. Невже все закінчилось? Невже не треба
більше пильнувати вночі і вдень цих невгамовних таборян? Так швидко промайнули
два тижні і ось уже до наступного літа не будуть шуміти вечорами намети, не
горітиме ватра, не лунатимуть пісні.Може
негарно і нечесно ставитись до дітей диференційовано: хтось краще, хтось гірше;
але смуток відчувається не тільки за найблищими, але і за неслухняними, за
всіма разом і за кожним окремо.Але
треба розповісти про все належним чином, щоб читачі могли б розділити наші
відчуття.
Група паломників з
України на чолі з єпископом Уманським
та Звенигородським Пантелеймоном відвідали по- особливому святе місце
Гору
Афон. У склад групи з 8 осіб входили як і священнослужителі, так і
парафіяни Володимир-Волинського
Свято-Успенського собору. Паломництво тривало з 3 по 16 червня.
Аби потрапити на
Афон, який є півостровом, кожна
паломницька група спочатку прибуває у місто Уранополіс, яке теж
славиться
своїми православними храмами. Тож перед подорожжю на Афон наші прочани
відслужили Божественну літургію у храмі рівноапостольних Костянтина та
Єлени
міста Уранополіс.
Афон в перекладі із
грецького означає «Свята Гора». Це
один із трьох півостровів Халкідіки. Адміністративно - це самокерована
автономія
Грецької Республіки, що складається з 20 православних монастирів і
перебуває в
церковній юрисдикції Константинопольського патріарха з 1312 року. Це не
тільки
об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а для православних усього світу - це
одне з
найголовніших святих місць. Це місце обрала сама Божа Матір і тому його
ще
називають земним Уділом Богородиці.
Уважаемые
ветераны! Дорогие
братья и сестры! Досточтимые руководители города!
Мы переживаем особые дни
Великого юбилея Великой Победы! Годы,
которые отделяют нас от войны, еще больше подчеркивают величие подвига
народа,
отстоявшего родную землю от врага и принесшего освобождение от
фашистского
рабства.
Война началась в неделю Всех
святых, в земле Русской просиявших.
Те, кто задумал вступить 22 июня 1941 года на нашу священную землю, не
знали
нашего церковного календаря. В день, когда весь верующий народ обращался
к
Богу, прося милости у святых угодников Божиих, − именно в этот день как
великое
кощунство над духовной жизнью людей посыпались бомбы на головы нашего
народа.
По благословению преосвященнейшего
владыки Пантелеимона, епископа Уманского и Звенигородского создано общественное
объединение по поддержке канонического православия и защите жизни «Начало».
Деятельность объединения направлена на
возрождение и установление православных традиций милосердия, христианской
морали, жертвенности и служения ближнему. Ее цель - уменьшение
социально-незащищенных групп населения, защита жизненных интересов каждого
жителя Уманщины независимо от его возраста, пола, национальности, материального
положения и вида деятельности.
И мы хотим быть, а не казаться
милосердными, любящими. Мы хотим не только говорить о человеческом горе и о
проблемах человека, но направлены на их активное решение и с Божией помощью
будем делать все для того, чтобы горя и проблем было поменьше, а милосердия и
любви как можно больше.
Рожденный
в 274 году от благочестивых родителей, хотя и не христиан, Константин с детства
чуждался языческих суеверий и желал приблизиться ко Христу, истинному Богу.
Годы юности Константин должен был проводить не родной семье, а при дворе
Диоклитиана в Никомидии, куда он взят был в качестве заложника, хотя и
почетного, для обеспечения верности его отца Констанция старшему императору
Диоклитиану. В
то время жизнь при дворе императора представлялась мрачной картиной: «суетная
пышность и роскошь, пьянство и объядение, необузданный разврат, интриги и
крамолы. Полное поклонение языческим богам, жертвоприношение христианских
младенцев, магия, колдовство и гадание на внутренностях беременных женщин…».
